ВІД РЕДАКЦІЇ про українсько-єврейський конфлікт у канадській діаспорі: Для читачів, які не знайомі ще із предметом дискусії, коротко пояснимо, що українська громадськість Канади, через свій представницький орган КУК (Конгрес Українців Канади), уже багато років втягнута у конфлікт навколо планів уряду по побудові Канадського Музею Людських Прав (Сanadian Museum for Human Rights, CMHR) у Вінніпезі.

 Київ – Багато хто вважає, що українськомовним боротися за свої мовні права в Україні – це щось на зразок Сізіфової праці або ж донкіхотства. Мовляв, нахил до шляхетних, але нездійсненних ідеалів уперті, але позбавлені сенсу зусилля результату не дадуть. Часто такі скептичні міркування мають під собою ґрунт. Та не завжди. Про це свідчать численні приклади захисту своїх мовних прав десятками громадян України, зокрема й у судах.

 Здається, очікувати якихось сенсацій від дослідників комуністичних репресій, діяльності КДБ не слід. На перший погляд все давно вивчили і опублікували. Як виявилося, це дуже помилкова думка. Навіть за двадцять років після розвалу СРСР, лишилися гігантські білі плями історії, так і не дізналися про долі тисяч зниклих людей, більше того, і досі замовчуються трагедії рівня Катинської. Про таємні розкопки, і досі секретні операції радянських спецслужб, репресії, говоримо з редактором журналу "Музеї України" Віктором Тригубом.

 Національний музей «Тюрма на Лонцького» відкриває унікальний фотопроект «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/Аляска» – про минуле сталінських концтаборів та про те, як виглядають сьогодні ці закинуті людьми і пам’яттю місця.

Це виставка трьох фотохудожників – харків’янина Володимира Оглобліна, жителя Черкас Володимира Манькути та жителя російського Магадана Андрія Ларіонова, які побували там, де ще збереглися сліди колишніх таборів ГУЛАГу.

 На початку 2012 р. за підтримки міжнародних благодійних фондів Україна-3000 та Відродження вийшов 2-й номер журналу «Музейний простір», який буде розповсюджено у всіх музейних установах України. На сторінках цього часопису надруковано статтю голови Київського Меморіалу Р. Круцика присвячену експозиції «Народна війна 1917 – 1932 рр.». До журналу додається диск із електронною версією експозиції, тому, сподіваємось, з «Народною війною» зможе ознайомитись широке коло зацікавлених.  

 Шістдесятники - то був моральний спротив когорти Особистостей, які вже здатні були розгорнути великий національно-визвольний рух. Це розуміла й колоніальна влада, і з її точки зору удару по них було завдано дуже вчасно. Це сталося 12 січня 1972 року.

Газета "Радянська Україна" 15 січня 1972 року повідомила: "Органами Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР за проведення підривної антирадянської діяльності заарештовано туриста з Бельгії Ярослава Добоша. Ведеться слідство".

Тим часом уже 12 січня Україною прокотилася чергова хвиля арештів молодої української інтеліґенції. КГБ здійснював масштабну операцію "БЛОК", спрямовану проти українського національного руху.

 1946 рік українці Закерзоння зустрічали із тривогою за майбутнє. Сподівань на те, що він виявиться спокійнішим і безпечнішим, ніж попередній, було мало. Закінчення Другої світової війни не зупинило польсько-українського конфлікту, який почався в 1942 на Холмщині, в 1943 перекинувся на Волинь, а в 1944 охопив ще й Галичину. Конфлікт, жертвами якого стали тисячі людей із двох сторін, активними учасниками - підпільні рухи обох народів, швидко набув рис, характерних для війни. Кривавої війни у війні. Завзятість обох сторін у протистоянні забезпечила його тривалість і продовження в нових реаліях після відходу німецької окупації.

 Понад $10 млрд, які Україна вже заплатила Росії за постачання газу в 2011 році, можуть бути використані для будівництва газогону "Південний потік" в обхід нашої держави.

Таке припущення висловив директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін у ефірі "Ера ФМ".

"У 2010 році Україна, всі ми з вами заплатили російському "Газпрому" 9 мільярдів 167 мільйонів доларів за куплений у них газ. І ціна того року теж зростала. У 2011 року вона підвищувалась щоквартально. Москва з нас здирає останню сорочку, вже до шкіри дійшли. За 11 місяців цього року ми Росії заплатили 10 мільярдів 327 мільйонів доларів. Фактично, Росія за наші гроші побудувала "Північний потік". Вони думаю, що і "Південний потік" будуватимуть за гроші українських платників податків", - сказав він.

У 2011 році судили лідерів опозиції – Юлію Тимошенко і Юрія Луценка, судили чиновників, так чи інакше пов’язаних з українсько-російськими газовими контрактами 2009 року, як то Ігоря Діденка і Анатолія Макаренка, судили екс-президента Леоніда Кучму, судили тризубівців, які відпиляли голову Сталіну, судили підприємців, які нібито пошкодили плитку на Майдані, судили студентку, яка смажила яєчню на вічному вогні... Список можна довго продовжувати. 

Головуючі у гучних справах перетворилися на шоу-зірок. Кірєєви і Вовки дивилися на нас з екранів телевізора і шпальт газет.

Хто вони – ті, від рішень яких (а є підозри, що не ними писаних) залежить подальша доля підсудних, а іноді – і доля України?

УНІАН пропонує свій “рейтинг” служителів Феміди, які особливо відзначилися за минулий рік.

Після завершення своєї візити до США 15 листопада 2011 року, голова КМО Товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса Роман Круцик продовжив свою подорож по Канаді і 17 листопада 2011 р. зустрівся з представниками уряду в столиці Оттаві. У супроводі голів організацій Конференції Українських Державницьких Організацій Канади Ореста Стецева (голова ЛУК), Адріяни Буйняк-Виллсон (голова ЛУ-окК), Оляни Ґрод (голова СУМ) відбулася зустріч у бюрі прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера з його радницею Джулі Ґадров. В парляменті Канади Романа Круцика прийняли депутати члени «Парляметської Групи Дружби між Канадою і Україною» Ед Комарницький (федеральний депутат ФД), Тед Опиц (ФД), Марк Варава (ФД), Джеймс Бежан (ФД), Роберт Соупак (голова ПГДКУ), Бернард Трот’є (ФД), Дейвид Сміт (сенатор), Пітер Ґолдрінґ (ФД), П’єр Лем’ю (ФД), Кевін Ламору (ФД) і Владіслав Лізон (ФД). В делеґації Конференції Українських Державницьких Організацій Канади теж був виконавчий директор ЛУК Борис Потапенко (ЛУК) та представники КУК Тарас Залуцький і Микола Біланюк. 
Організаціями-членами КУДОК також є Товариство колишніх вояків УПА (голова Микола Кошик) та видавництво «Гомін України» (голова Дирекції Михайло Шепетик).

Ліна Костенко не відреагувала на заклики очолити список опозиції

­Заклики Юлії Тимошенко та Юрія Луценка до українських інтелектуалів очолити партійні списки опозиції на виборах до парламенту можуть зазнати фіаско. 

Такий висновок випливає із коментарів відомих людей, прізвища яких називали лідери опозиційних партій у листах з-за ґрат.

Юлія Тимошенко просила колег створити єдиний список опозиції і запросити очолити його "високоморальну та патріотичну людину рівня Ліни Костенко".

Одразу ж після оприлюднення цього заклику стало очевидним, що злиття опозиційних сил в один список є нереальним. Не лише представники інших політичних сил, але й очолюваної Юлією Тимошенко "Батьківщини" визнали, що об’єднання неможливе і що більшого результату можна досягти, ідучи на вибори кількома колонами, а вже у парламенті створювати коаліцію.

Результатом роботи у 18 регіональних архівах та документосховищах СБУ, опрацювання 350 фондів, більше 1,5 тисячі архівних справ та понад 70 тисяч документів стала експозиція «Народна війна». Стенди із документами, фотографіями, загальним описом подій поділено на 23 розділи, що охоплюють період від початку визвольного руху у 1917 році до цинічної спроби його придушення штучно організованим голодомором 1932-33-го років.Автором ідеї та керівником проекту цієї експозиції є екснародний депутат України, нині голова Київської міської організації Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Роман Круцик.

 Через призму окулярів Дзержинського, або що означають «культпоходи» в    історію

 У жовтні на саміті голів урядів СНД у Санкт-Петербурзі підписано угоду про зобов’язання країн-учасниць узгоджувати політику розсекречення колишніх радянських архівів. Досі, нагадаю, такого «культпоходу» в історію не було: кожна країна Співдружності мала право сама визначати, скільки правди про радянську добу мали знати її громадяни. Угода, ініціатором якої виступила Росія, це право нівелює: без згоди партнерів по СНД розсекречувати радянські архіви буде неможливо. Начебто жодної політики, суто запобіжний захід, необхідний для… «забезпечення національної безпеки кожної з держав-учасниць…» та «формуванням єдиних підходів до перегляду секретних відомостей, засекречених у період існування СРСР» (!). Таке пояснення лише посилює впевненість у невмирущості справи «залізного Фелікса»: вивіски «ЧК», «НКВС», «КДБ» начебто вже припали архівним пилом, а дух зловісних катівень ще й досі перекриває доступ до сховищ.

Сергій Кот

Буковинський курінь. Науковці про Другу світову

В історії похідних груп ОУН, які у 1941 році з початком німецько-радянської війни за дорученням Проводу ОУН були направлені у Центральну та Східну Україну із завданням відновлювати українське життя на колишніх підрадянських територіях та закладати основи відродження української державності, особливе місце посідає Буковинський курінь. Увага до нього викликана перед усім тим, що серед усіх формацій ОУН, що брали участь у легендарному «поході на Схід», саме Буковинський курінь був найчисельнішою похідною групою з усіх, які прибули та розгорнули свою діяльність на Великій Україні під час Другої світової війни. Разом з тим, Буковинський курінь став об’єктом звинувачень у співучасті у масовому знищенні нацистами єврейського населення в Бабиному яру 29-30 вересня 1941 року в окупованому Києві.