Однією з вдалих пропагандистських акцій українського підпілля у післявоєнні роки став рейд на територію Білорусії влітку 1950 року.

Організатори рейдів УПА по території сусідніх країн мали на меті поширити ідеї українського визвольного руху серед інших народів та залучити їх до спільної антирадянської боротьби. Доносячи правду про підпільну боротьбу на території України в сусідні держави, українські повстанці водночас намагалися прорвати ту інформаційну блокаду, яку червоний тоталітарний режим виставив навколо українського визвольного руху. Рейди УПА стали одним із дієвих засобів, спрямованих на побудову антибільшовицького фронту поневолених народів СРСР.

ЗАЯВА РОСІЙСЬКОЇ ХРИСТИАНСЬКОЇ АНТИКОМУНІСТИЧНОЇ ГРОМАДСЬКОСТI В ЗВ’ЯЗКУ З ПРИСВОЄННЯМ ЗВАННЯ ГЕРОЯ

Ми, російськи христиани – антикомуністи знаємо, що комуністична ідеология – це противохристианська, людоненависницька, азіатська ідеологія. Ми знаємо, що комунізм знищив десятки мільонів кращих представників російського і українського народів, систематично, десятиліттями винищував та вікорчовував національну культуру та релігію, намагаясь зробити із наших народів сіру масу («радянський народ»), не пам’ятуючий спорідненісті своіх великих предків.

Присвоєння Президентом України звання Героя України Провідникові Степанові Бандері викликало схвалення в українців та осуд в українофобів. Так, керівник з урядових справ Центру Шимона Візенталя Марка Вайцмана, головний рабин в Україні Яков дов Блайх та рабин Моше Реувен Асман висловили своє різке негативне ставлення до цієї події.

4 лютого 2010 року о 18-ій годині в актовій залі "Київпроекту" (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, ст. метро "Театральна") відбудуться урочисті збори, присвячені 70-річчю з дня створення Революційного Проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою.

У столичному "Музеї совєтської окупації" сьогодні репрезентовано документальну виставку "Народна війна" та Відкритий електронний архів документів СБУ. Виставка підготовлена Київською міською організацією Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім.В.Стуса за сприяння Служби безпеки України. Вона охоплює історію визвольного руху 1917 - 1932 років і розповідає про опір українського народу радянській окупації.

Геннадій  Корольов, історик

Парадокс історичної долі України полягає у постійному нищенні колективної і національної пам’яті її народу. Багато імен славних синів України ще не повернено батьківщині. Прикро, але саме така участь чекала Григорія Печенівського (1929-1982) – відомого українського поета кінця 60-70 років ХХ століття, "шестидесятника", автора кількох ліричних збірок. Власне, 5 січня виповнюється 91 рік з дня його народження.

Григорій Печенівський мав складну долю; сповнене неоднозначних подій  життя. Він прагнув віднайти гармонію в собі та з навколишнім світом, просто, залишитись самим собою і залишити по собі. 

Чи зміг він це зробити? 

Іван Котовенко, кандидат юридичних наук

Промовистим є наказ командувача Південно-Західного фронту «Про заходи щодо остаточної ліквідації бандитизму на території України» Єгорова О. І. від 7 березня 1920 р. № 277, Харків, який Сталін підписав як член Реввійськради фронту.

У наказі, зокрема, вказувалось:

1. Начальнику тилу фронту, до підпорядкування якого передано з фронтового резерву Латдивізію і 21-у бригаду 7-ї дивізії з 7-м кавполком та з армійського резерву 14-ї армії 121-у бригаду 41-ї дивізії, в найкоротший термін розгромити частинами Латдивізії:

а) залишки махновських та інших банд в районі Верхньодніпровськ – Катеринослав – Олександрівськ – Пологи – Царекостянтинівка – Чаплине – Павлоград;

6 грудня 2009 року о 17.00 у Києві, в актовій залі будинку Спілки архітекторів України (адреса: вул. Бориса Грінченка, 7, поряд із Майданом Незалежності) відбудеться презентація книги Ірини Фаріон "Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху".

Степан Бандера більше відомий як націонал-революційний діяч, але про його світогляд українці знають мало. Саме аналізу його світогляду і присвячена книга кандидата філологічних наук, доцента Львівської політехніки, члена Політради ВО "Свобода" Ірини Фаріон.

«Потреби на шляху до засудження комунізму»

Україна і світ пам’ятає загиблих українців внаслідок Голодомору, вчиненого російськими комуністами протягом 1932-33 рр.

"Парламентська асамблея ОБСЄ вшановує пам'ять мільйонів українців, що безневинно загинули під час Голодомору 1932-1933 років... та підтримує ініціативу України з розкриття всієї правди про цю трагедію українського народу..." Із тексту заяви

Стаття присвячена аналізу міжнародного законодавства про геноцид в контексті міжнародного засудження Голодомору

автор Богдан Футей, суддя, професор Українського вільного університету

***

Немає жодних сумнівів у тому, що дії радянської влади зі створення й поширен­ня голоду в Україні являли собою геноцид відповідно до зазначеної Конвенції.

Це — випадок геноциду, знищення не лише окремих осіб, але всієї культури і нації.

Джеймс Мейс

Анонімний свідок, який під час голоду працював колгоспним бухгалтером у селі Жміївка на Київщині, також стверджує, що з посіву 1932 р. у 1933 р. був добрий урожай, але голод 1932—1933 рр. підготовлявся заздалегідь: «Вони підготовляли. Вони підготовляли, тому що поступово забирали все від селянина, все, що він мав у 1931 і в 1932 р., вже навіть кусок хліба від селянина забирали. І то було видно, що то є, влаштовують голод не тому що нема що їсти, бо ж, як відомо, за кордоном вони оголошували, що в них найліпше життя і продавали хліб за кордоном і, так би мовити, там переповнювали хлібом своїм, і тому ринок обезцінювався там, бо вони давали за безцінок, це значить, той хліб, який забрали від колгоспника, від селянина й продавали там за кордоном. А, мало того, навіть зерно, я сам очевидець, на станції Малин зсипали зерно коло зерносховищ, бо були заповнені, й надворі, і те зерно росло. Але борони Боже, щоб туди когось пустити, щоб хтось узяв мішок того зерна, чи хоч жменю. За те стріляли. Так що без сумніву, той голод був організований спеціально партією і урядом комуністичним»