• Ви тут:  
  • Головна

Деталі
Категорія: Новини

Президенту України Л. Кучмі
Прем'єр-міністру України А. Кінаху
Голові Верховної Ради України В. Литвину

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, члени Київської міської організації Товариства "Меморіал" ім. В. Стуса, звертаємося до Вас із вимогою встановити історичну справедливість і надати ОУН і УПА статус учасників бойових дій у Другій світовій війні за незалежність України.
Сьогодні ветерани українського повстанського руху часів Другої світової війни є членами Світової організації ветеранів воєн. В Українській державі, незалежність якої вони саме і виборювали, їх досі не визнано борцями за самостійну Україну. Це не можна вважати нормальним явищем.
Українська Повстанська Армія була масовим національно-визвольним рухом, вона представляла інтереси українського народу і служила виключно йому. Боротьба ОУН і УПА велася проти і фашистських, і більшовицьких загарбників України. УПА була українською армією, яка забезпечувалась повною, у тому числі широкою матеріальною, підтримкою українського народу. Понад десять років вела УПА збройну боротьбу і мала всі ознаки регулярного добровольчого війська, яке налічувало сотні тисяч осіб.
У більшості держав світу вже давно визнані і гідно вшановуються їхні борці за незалежність. В Україні чомусь все навпаки.
Чим довше наша влада зволікатиме із визнанням ОУН і УПА, тим більше нас не розумітимуть не лише у провідних державах світу, а й власні нащадки, які рано чи пізно, дізнаються правду не лише про героїчну боротьбу Української Повстанської Армії, а й про ганебне зволікання з її визнанням у незалежній тепер вже Україні. Наполегливо закликаємо Вас ліквідувати історичну несправедливість щодо борців за свободу і незалежність Української держави.



Деталі
Категорія: Новини

ЗАЯВА

Київської міської організації Товариства "Меморіал" ім. В.Стуса
з приводу політичної ситуації в Україні

За одинадцять років незалежності Україна не стала тією державою, про яку мріяли мільйони українців, за яку віддали своє життя найкращі сини і дочки нашої Батьківщини. Маючи всі підстави жити заможним і гідним звання людини життям, українці, однак, опинилися на задвірках Європи. Тотальне зубожіння народу, складні соціальні проблеми, зосередження реальної влади в руках однієї людини - президента, ігнорування прав і незахищеність громадян, згортання демократії, орієнтація на схід, створюють загрозу втрати Україною незалежності. Український народ дедалі ясніше розуміє, що наша країна стоїть на роздоріжжі між демократією і диктатурою.
Шляхом залякування, шантажу та перекуплювання народних депутатів режим привів до влади пропрезидентські партії та блоки, які зазнали поразки на парламентських виборах 31 березня, вкравши таким чином перемогу в українського народу, який проголосував за демократичні сили.
В Україні нагнітається атмосфера страху, яка посилюється низкою нерозкритих замовних політичних убивств, усуненням їх виконавців і свідків, посиленням тиску на суспільство, переслідуванням опозиційних політиків і журналістів. Безодня, яка відділяє владу від народу, спричинила невдоволення в суспільстві, які вилилися в акцію протесту "Повстань, Україно" з конкретними вимогами: дострокові президентські вибори, відставка чинного президента, формування в парламенті демократичної більшості.

Аналіз політичної ситуації в Україні дає підстави стверджувати: в нашій державі існує криза влади і головна причина дестабілізації і руйнування громадянського миру та злагоди в суспільстві. Разом із "Нашою Україною", з демократичною опозицією, які стали на шлях боротьби за кращу для українського народу долю, ми кажемо: далі так жити не можна. Закликаємо до єднання всіх демократичних сил навколо національної ідеї задля утвердження демократичної, квітучої незалежної Української держави.

Деталі
Категорія: Новини

Виповнюється одинадцять років від дня проголошення незалежності України. За цей час Україна була визнана світом як самостійна і незалежна держава із власними історичними і культурними традиціями, країна, що прагне віднайти своє місце у міжнародній спільноті, прагне до побудови громадянського суспільства, утвердження демократичних цінностей.
Разом з тим час, що минув, зробив ще більш очевидними проблеми, які наполегливо належить розв'язувати, якщо ми дійсно прагнемо жити без тягаря минулого, що заважає нам стати цивілізованою нацією. Одна з таких проблем - переосмислення важкого тоталітарного минулого, пов'язаного із комуністичною диктатурою, що панувала понад сімдесят років і залишила по собі сліди, що ще й донині даються взнаки. Це стало ще більш очевидним після останніх парламентських виборів, в результаті яких ступінь недовіри між органами вищої державної влади і значною частиною українського суспільства збільшилась. Найновіші соціологічні опитування свідчать про неабияку популярність так званих "лівих сил", що прагнуть за допомогою демагогії і безвідповідальних обіцянок привернути до себе людей, штовхають їх на шлях повторення помилок минулого. Їм підігрують окремі політичні партії, які не дістали належної підтримки населення на виборах і прагнуть, добравшись завдяки політичним махінаціям до вищих державних посад, задовольнити свої партійні амбіції. Все це на тлі негативних явищ сьогодення (таких як корупція, зростання злочинності, безвідповідальність владних структур перед народом, намагання шляхом політичних інтриг обмежити самоврядування в столиці України - місті Києві й виходу з під пера вищої виконавчої влади рішень та розпоряджень по відзначенню сумнівних історичних дат та інше) створює небезпеку відродження потягу до "сильної руки", яка, мовляв, здатна нарешті навести порядок в державі, тобто до відродження продиктаторських настроїв.
Товариство "Меморіал" звертає увагу на те, що дотепер на державному рівні не дано належної оцінки жахливому комуністичному експерименту, що забрав життя десятків мільйонів людей, нехтував елементарними правами людини, відкинув Україну на узбіччя історичного розвитку. Складається враження, що владні структури в Україні роблять все, щоб не досліджувати і не оцінювати "совєтське" минуле. Тим самим ніби реалізується проект історичної амнезії.
Напередодні 11-ї річниці проголошення незалежності України ми вважаємо своїм обов'язком звернути увагу громадськості на цю негативну тенденцію і категорично засуджуємо таку позицію владних структур.
Саме тому у переддень всенародного свята ми звертаємо на це увагу вищої державної влади та вимагаємо від неї дати чітку політико-історичну і правову оцінку комуністичному тоталітаризму, застерігши тим самим народ України від повторів помилок минулого.

Конкретним кроком на шляху до цього могло би стати:

- створення спеціальної Державної комісії для розслідування та надання політико-правової оцінки комуністичним репресіям в Україні;
- проведення повного об'єктивного та гласного розслідування так званої "Биківнянської справи" та інших справ що стосуються місць масових захоронень жертв комуністичних репресій в Україні, з проведенням ексгумації, криміналістичних і судово-медичних експертиз та перепоховання жертв;
- вжити необхідних заходів по недопущенню зволікань при реалізації Постанови Кабінету Міністрів України №546 від 21 травня 2002р. "Про створення Державного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

Пам'ятаймо про важке минуле і тоді майбутнє нашої державності буде значно щасливішим.

Прийнято на розширеному засіданні Ради Товариства 20.08.2002р. м. Київ. вул.. Стельмаха 6-А.

Голова Товариства
Р. Круцик

Деталі
Категорія: Новини

Останнім часом громадськість України шокує ряд документів що вийшли з під пера вищої української влади по відзначенню різних "історичних" дат, по увічненню колоніального минулого та комуністичного тоталітаризму.
Тож, як стало відомо, Кабінетом Міністрів України прийнято саме таке чергове шокуюче рішення про відзначення на державному рівні, 85-ї річниці з дня народження колишнього першого секретаря республіканського ЦК Компартії Володимира Щербицького. З цією одіозною фігурою, що прийшла до влади в 1972-му році, пов"язано впровадження в Україні злочинної, антинародної політики повальної русифікації її населення, а також вкрай жорстке ставлення до, так званного, "инакомыслия". До "инакомыслящих" більшовицька влада в Україні відносила відомих українських патріотів - правозахисників: Олексу Тихого, Юрія Литвина, Зіновійїя Антонюка, Плахотника, Караванського і багато інших. Це ті "незгодні", якими холуйська влада на чолі зі Щербицьким наповнювала концтабори і психлікарні своєї московської метрополії.
Розпорядження про відзначення "ювілею" Щербицького створено урядом А.Кінаха. Але з якою метою? Чи не заради того, аби під час цього ганебного дійства спробувати нав"язати українському народові думку, що колишній перший секретар, як і все його ЦК, також виборювали незалежність України?
Чи запитав український уряд у своїх громадян-платників податків, їх згоди на тиражування сумнозвісної історії Щербицького? І це тоді, коли українському народу вперто намагаються довести, що в Україні не видаються масовими тиражами класики української літератури саме через брак державних коштів.
Було б логічніше якби ювілей Щербицького відзначала рідна йому Компартія. Та навіть вона не спромоглася на це. Коли ж проведення подібного "ювілею" ініціює уряд держави, яка, щойно почала позбавлятись страшного комуністичного угару, та ще за державний кошт, то виникає питання: на кого працює цей уряд і чи є він українським?
Хіба ж оті страшні знахідки останків жертв репресій комуністичного режиму не волають про кричущу неприпустимість проведення будь яких ювілейних урочистостей, що пов"язані з Компартією? Адже відзначати, та ще на державному рівні, такий "ювілей", це щось подібне до спроби новітньої реабілітації Компартії в Україні, яка в повній мірі несе відповідальність за три голодомори та масові репресії 30-тих і подальших років в Україні. Про який ювілей може йти мова, коли актуальним на часі стоїть питання про судовий процес над Компартією, провідним діячем якої був Щербицький?
Це ж саме він, той член політбюро, який розпорядився проводити 1-шо травневу "святкову демонстрацію", коли Київ буквально потопав у "святкових" радіаційних нуклідах. Тож вшановувати ось цього промосковського ставленика в Україні, людину, яка вірнопіддано зміцнювала брежнєвський диктат в Україні, діяльність якого породжувала всілякі кризові в ній явища, виглядає, в найменшій мірі, як політичне блюзнірство.
Київська міська організація Всеукраїнського Товариства "Меморіал" висловлює свій рішучий протест у зв'язку з намаганням уряду А.Кінаха відзначити на державному рівні, так званий, "ювілей" Щербицького. Ми вважаємо це зухвалим політичним актом, спрямованим на реанімацію в нашій країні вчорашнього комуністичного минулого і вимагаємо від уряду негайного скасування його розпорядження від 11-го липня 2002-го року за №372Р "Про відзначення 85-річчя від дня народження В.В.Щербицького".


Голова Товариства Р. Круцик




Деталі
Категорія: Новини
Голові комітету Верховної ради України
з питань боротьби з організованою
злочинністю і корупцією
п.Ю.Кармазину

Шановний Юрію Анатолійовичу

Постановою Кабінету Міністрів України № 546 від 22 травня 2001 р. у 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва біля селища Биківня створено Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили".
Заповідник створено з метою широких досліджень Биківнянських та інших таємних поховань жертв політичних репресій, у різних регіонах України.
Пунктом першим вказаної Постанови, заповідник віднесено до сфери управління Київської міської Державної адміністрації.
В час, коли над реалізацією Постанови працюють Кабмін України та Київська міська Державна адміністрація, на території заповідника, невідомим особами, без погодження з відповідними службами, проводяться земляні роботи. Ними встановлено будівельний вагончик, в багатьох місцях насипані пагорбки символічних могил з березовими хрестами, для подальших робіт територію позначено кілками, а на деревах встановлені таблички.
В наслідок проведення зазначених земляних робіт, заповідній території, що охороняється законами України, завдано значної шкоди. В даному випадку грубо порушено ст.2., ст.9., ст.35. та ст.36. Закону України № 1805-ПІ від 8 червня 2000 р. "Про охорону культурної спадщини". Вчинені руйнування заповідної території за ст. 43. цього закону тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Просимо Вашого сприяння у припиненні незаконних дій по руйнуванню заповідної території та притягнення винних до відповідальності згідно чинного законодавства.


Голова Товариства Р.Круцик

Деталі
Категорія: Новини

Звернутися до органів Державної влади і громадськості нас змусили надзвичайні обставини, які мають важливе значення для сучасного сприйняття України в світі, і для майбутнього нашої держави.
Події, які останнім часом розгортаються навколо всесвітньо відомого місця масових поховань жертв комуністичного режиму у Биківнянському лісі під Києвом, спонукають нас на повний голос заявити українській та світовій громадськості про неприпустимість свавільних, провокаційних дій окремих осіб та організацій, спрямованих на свідоме спотворення історії та створення нових міфів і вигадок з далекосяжними політичними цілями.
Постановою Кабінету Міністрів України № 546 від 22 травня 2001 р. захоронення жертв репресій у 19-20 кварталах Дарницького лісництва біля селища Биківня оголошено Державним історико-меморіальним заповідником "Биківнянські могили" з віднесенням його до сфери управління Київської міської державної адміністрації. З моменту прийняття Постанови ця територія перебуває під охороною Закону України "Про охорону культурної спадщини" (ст.. 14. п.2.).
В той же час нас глибоко стурбувала і обурила діяльність окремих посадових осіб Міжвідомчої урядової комісії по вшануванню пам"яті жертв війни і політичних репресій, створених під її егідою підприємств, які восени минулого року організували за участю польських фахівців та в присутності польської преси "спеціальні дослідження" ділянок лісу у межах заповідника з метою, начебто, пошуку місць масових поховань польських військовослужбовців, розстріляних у 1940 році. Внаслідок проведення ніким не санкціонованих розкопок, у Биківнянському лісі з"явилися вісім могил з хрестами, прикрашеними польською символікою. Факти незаконної діяльності на території заповідника широко висвітлювалися в польських засобах масової інформації.
Володіючи достовірною інформацією на підставі архівних джерел та офіційних довідок Служби безпеки України щодо відсутності масових польських поховань на території Биківні, ми звернулися через Комітети Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, депутатів Київської міської Ради, до Генерального прокурора України М. Потебенька з проханням провести ретельну перевірку фактів незаконних дій на заповідній території.
Відповідь, яку ми отримали від заступника Генерального прокурора, прокурора м. Києва п. Ю. Гайсинського приголомшує. Прокурор стверджує - роботи проводились з дозволу місцевої влади, що не відповідає дійсності. Про відсутність такого дозволу засвідчує копія листа Дніпровської райдержадміністрації. Більше того, районна влада змушена була залучати міліцію для припинення самовільних робіт. Прокурор нас також переконує, що із слів п. В. Казакевича (секретар Міжурядової комісії) та А. Амонса (недавній працівник військової прокуратури Центрального регіону, а сьогодні начальник юридичного відділу одного з підприємств, що діє під егідою Міжурядової комісії) стало відомо, що в ході робіт ексгумації останків жертв та їх перепоховання не проводились.
Далі Прокурор м. Києва заспокійливо повідомляє, що земляними роботами жодної шкоди Заповіднику не заподіяно, вони припинені. А тому притягати до відповідальності винних у незаконних діях - немає підстав .
Виникає закономірне запитання - якщо ексгумація і перепоховання в Заповіднику не проводились, то з якою метою проводилися земляні роботи і в чому полягали "спеціальні дослідження із залученням польських фахівців"? Що "фахівцями" було знайдено і куди поділись ці знахідки? Якщо нічого не знайдено, то на якій підставі насипані могили і встановлені хрести з іноземною символікою? Чому "спеціальні дослідження із залученням польських фахівців" велись з порушенням положень "Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій", затвердженої Постановою КМ України від 20 грудня 2000 р. № 1867, без присутності українських правоохоронців. У Пункті 3 вищезгаданої Програми подано перелік місць, які належать до поховань жертв війни та політичних репресій, але заповідні території у переліку - відсутні.
Дивним є й інше. Чому прокурор столиці довіряє словам п. п. Казакевича і Амонса, а не оперує чинними законодавчими, нормативними актами, документами. У відповіді прокурора обійдений увагою пункт 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яким передбачено, що об"єкти культурної спадщини, в т.ч. й щойно виявлені, до вирішення питання про занесення їх до Реєстру, підлягають охороні відповідно до вказаного закону з моменту виявлення. Крім того, прокуратура не дала правової оцінки порушення особами, які проводили розкопки на території Заповідника, не взяла до уваги низки положень рішення сесії Київської міської ради від 14 липня 1998 р. № 94 та змін і доповнень до нього від 5 липня 2001, яке регламентує порядок надання дозволу на проведення будь яких земляних робіт на території м. Києва, низки пунктів "Порядку організації робіт з пошуку та впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" затвердженого Постановою КМ України № 1867 від 20 грудня 2000 р., пункту 6 Положення "Про державну міжвідомчу комісію" та інших нормативних актів. Відсутнє рішення Міжвідомчої комісії про проведення робіт у Биківні, оскільки комісія вже більше року засідань не проводила. Відсутній дозвіл на виконання робіт. Відсутній також план проведення робіт.
За нашим зверненням до Президента України від 15. 07. 1999 р. вх. № 439/22693-01, главою Держави вирішення питання поновлення кримінальної справи щодо Биківнянської трагедії та проведення розкопок було доручено Кабінету Міністрів України та поставлено під особистий контроль Секретаря Ради Національної безпеки України. Тому 17 серпня 1999 р. заступником Генерального прокурора України В. Радзьохою постанова про закриття кримінальної справи була скасована та у зв"язку з неповнотою слідства направлена для додаткового розслідування війсковому прокурору Північного регіону України А. Амонсу. Тоді саме А. Амонс заперечував проти проведення розкопок, в результаті чого доручення Президента України так і не було виконано. Тому викликає подив, що колишній військовий прокурор А. Амонс, який розслідував Биківнянську справу та закрив її провадження, тепер уже в якості зав. правовим відділом державного підприємства "Меморіали України" став активним учасником проведення незаконних розкопок на території Заповідника. Адже перебуваючи на посаді військового прокурора та як слідчий, що розслідував справу, А. Амонс мав можливість організації всього комплексу робіт щодо проведення розкопок та ексгумації похованих у Биківні на законих підставах.
Ознайомившись з винесеною ним постановою про закриття справи від 25 червня 2001 року, неможливо втриматись від гніву і обурення. Амонс припинив кримінальне переслідування проти декількох десятків конкретних працівників НКВД, які безпосередньо у Биківні виконували злочинні накази вождів більшовизму про знищення десятків тисяч людей. Мотиви такого рішення були більш ніж цинічні - мовляв, ці кати самі були потім розстріляні чи вмерли від старості, отже і справі кінець. У постанові ні слова про тих, хто організовував масове знищення людей у Биківні, як і у сотнях і тисячах інших місць, хто готував і приймав жахливі постанови ЦК на зразок вже згадуваної від 5 березня 1940 року. Хіба ж можна так безсоромно списувати мільйонні жертви політичної системи на рядових виконавців?
Прокурору Гайсинському та його підлеглим повинні бути також відомі колись цілком таємні документи ЦК КПРС та КГБ СРСР, які свідчать, що польських вояків та польських громадян дійсно страчували та ховали, але не в Биківні. Підтвердженням цьому є доповідна записка колишнього голови КДБ СРСР О.Шелепіна М.Хрущову від 3 березня 1959 року, у якій чітко розписано, де і скільки знищено поляків у 1940 році. Биківня у вказаному переліку не значиться. До речі, у названій доповідній записці згадується й підстава знищення польських громадян - Постанова ЦК КПРС від 5 березня 1940 року. Врешті-решт у матеріалах кримінальної справи № 50-0092, порушеної за фактом Биківнянської трагедії, є офіційна довідка СБУ про відсутність масових поховань поляків у Биківні. Про це СБУ офіційно інформувала й польську сторону. Також за висновками останньої Державної комісії 1988-1989 рр. щодо розслідування Биківнянської трагедії масових поховань поляків не виявлено. Про це засвідчили слідчий з особливо важливих справ В. Ігнатьєв та судмед-експерт Ю. Коваленко, які працювали на розкопках..
Биківня - це наша загальнонаціональна трагедія. Так для чого ж і кому знадобилося виокремлювати тут саме польський фактор? Ми не заперечуємо наявності у Биківнянських похованнях поляків, як і росіян, білорусів, молдаван, румунів, греків, угорців, словаків, татар та представників інших етносів, які на час репресій проживали в Україні, були громадянами імперії, знищувалися нею і по-злодійськи захоронювалися у Биківнянському лісі. Але ми наполягаємо на тому, щоб заповідник "Биківнянські могили" став цілісним меморіалом пам"яті всіх жертв більшовицького геноциду, незалежно від етнічного походження.
Хочемо, щоб нас правильно зрозуміли - ми, як і всі свідомі українці, низько схиляємо голови перед пам'яттю всіх жертв більшовицьких людожерів. Але для чого ж "підправляти" і фальсифікувати історію? Вона і так вже довший час потерпає від перекручень.
Чи можна у світлі сказаного розцінити дії п. Казакевича та його "компаньйонів" інакше, як сплановану політичну провокацію?
У зв'язку із вчиненим групою осіб акту вандалізму під час проведення незаконних розкопок на території Державного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" ми заявляємо рішучий протест і вимагаємо від Генеральної прокуратури України глибокої і всебічної перевірки наведених фактів та притягнення винних до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
Водночас вимагаємо від М. Потебенька переглянути винесену А. Амонсом постанову від 25 червня 2001 року про закриття Биківнянської справи у зв'язку з смертю конкретних катів, що вбивали і ховали людей у Биківнянському лісі. З цього документу навіть не юристу стає очевидним, що слідство з самого початку звелося до констатації лише діяльності "стрілочників"- сержантів та лейтенантів держбезпеки, без належних і очевидних узагальнень, без мети встановлення справжніх організаторів геноциду українського народу, які сиділи у московському Кремлі та у київському ЦК КПУ.
Вважаємо за потрібне звернути увагу керівництва держави і широкої громадськості на згадані факти і вимагаємо покарання винних осіб.

Прийнято на засіданні Ради Товариства 24.01 2002 р. Протокол № 2.

Голова Київської
міської організації Товариства Р. Круцик

Деталі
Категорія: Новини

27 грудня 2001 року Конституційний Суд України ухвалив рішення за № 20-рп/2001, яким визнано неконституційність Указів Президії Верховної Ради України від 26 і 30 серпня 1991 року "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та "Про заборону діяльності Компартії України".
Це рішення викликало хвилю радощів серед комуністів, а їхній друкований орган прямо написав, що це рішення - "результат багаторічної боротьби комуністів і наших товаришів, що відстоювали в суді інтереси партії й історичної справедливості". Цікаво і те, що ті. хто ухвалив рішення отримали "належну" оцінку комуністів, переконаних, що без цієї боротьби "буржуазне правосуддя ніколи не визнало б настільки очевидну, але вкрай невигідну для режиму істину" (Комуніст, 2002, 11 січня).
Постає запитання: невже ті, кого кваліфіковано, як "буржуазне правосуддя", не розуміють, що вони роблять? Вони захищають організацію, для якої ніколи не було і немає просто закону. Натомість були і є "буржуазні закони" і "пролетарські закони". В ім'я останніх в жертву приносились цілі верстви і класи суспільства, порушувались демократичні норми (достатньо згадати розгін Установчих зборів, планомірне нищення багатопартійної системи, уніфікацію політичного життя, коли монополію на істину мала лише одна партія тощо), права і свободи людини. То як же можна посилаючись на те, що 22 липня 1991 року Компартія зареєструвалась як "громадське об'єднання" (а перед цим, що за організація це була?), оцінювати заборону цієї злочинної за своєю суттю і діями організації як ущемлення "конституційних прав громадян, що об'єдналися в цю політичну партію"?
Ми вважаємо, що немає правових, не говорячи вже про політико-історичні, підстави для перегляду указів Верховної Ради України від 26 і 30 серпня 1991 року "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та "Про заборону діяльності Компартії України".
Саме тому ми категорично засуджуємо ухвалу Конституційного Суду України, вважаючи її одним з проявів реставраторських тенденцій, виявом спроб виправдати антилюдяний комуністичний режим, жертвами якого в Україні (і не лише в Україні) стали десятки мільйонів людей.
Ми вимагаємо додаткової правової експертизи згаданого рішення Конституційного Суду України, яку здатні здійснити незалежні експерти.

Прийнято на засіданні Ради Товариства 24 січня 2002 р. Протокол № 2
Голова Товариства Р. Круцик

Деталі
Категорія: Новини

27 грудня 2001 року Конституційний Суд України ухвалив рішення за № 20-рп/2001, яким визнано неконституційність Указів Президії Верховної Ради України від 26 і 30 серпня 1991 року "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та "Про заборону діяльності Компартії України".
Це рішення викликало хвилю радощів серед комуністів, а їхній друкований орган прямо написав, що це рішення - "результат багаторічної боротьби комуністів і наших товаришів, що відстоювали в суді інтереси партії й історичної справедливості". Цікаво і те, що ті. хто ухвалив рішення отримали "належну" оцінку комуністів, переконаних, що без цієї боротьби "буржуазне правосуддя ніколи не визнало б настільки очевидну, але вкрай невигідну для режиму істину" (Комуніст, 2002, 11 січня).
Постає запитання: невже ті, кого кваліфіковано, як "буржуазне правосуддя", не розуміють, що вони роблять? Вони захищають організацію, для якої ніколи не було і немає просто закону. Натомість були і є "буржуазні закони" і "пролетарські закони". В ім'я останніх в жертву приносились цілі верстви і класи суспільства, порушувались демократичні норми (достатньо згадати розгін Установчих зборів, планомірне нищення багатопартійної системи, уніфікацію політичного життя, коли монополію на істину мала лише одна партія тощо), права і свободи людини. То як же можна посилаючись на те, що 22 липня 1991 року Компартія зареєструвалась як "громадське об'єднання" (а перед цим, що за організація це була?), оцінювати заборону цієї злочинної за своєю суттю і діями організації як ущемлення "конституційних прав громадян, що об'єдналися в цю політичну партію"?
Ми вважаємо, що немає правових, не говорячи вже про політико-історичні, підстави для перегляду указів Верховної Ради України від 26 і 30 серпня 1991 року "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та "Про заборону діяльності Компартії України".
Саме тому ми категорично засуджуємо ухвалу Конституційного Суду України, вважаючи її одним з проявів реставраторських тенденцій, виявом спроб виправдати антилюдяний комуністичний режим, жертвами якого в Україні (і не лише в Україні) стали десятки мільйонів людей.
Ми вимагаємо додаткової правової експертизи згаданого рішення Конституційного Суду України, яку здатні здійснити незалежні експерти.

Прийнято на засіданні Ради Товариства 24 січня 2002 р. Протокол № 2
Голова Товариства Р. Круцик

Деталі
Категорія: Новини


Детальніше...Детальніше...ОГОЛЕНА ЖОРСТОКІСТЬ ДОКУМЕНТІВ

Народному комісару внутрішніх справ УРСР старшому майору державної безпеки тов. Сергієчко.

Доповідна записка

Про евакуацію тюрем західних областей УРСР

"... Відповідно до розпорядження УНКДБ про те, щоб за списком, затвердженим прокурором всіх підслідних і засуджених за к-р злочини, по ст.. 170 КК., за законом від 7 серпня і осіб, що вчинили велику розтрату, розстріляти... Тюрмами Львівської області було розстріляно - 2464 в'язні... Всі розстріляні в'язні закопані в ямах, що вириті в підвалах тюрми, в м.Золочів - в саду...".
"... Із тюрем м.Станіслав, Коломия і Печеніжин етаповано - 1376 в'язнів. В тюрмі м.Станіслав залишилося 647 в'язнів, в основному з числа тих, що обвинувачувались за побутові злочини. Решта розстріляні і звільнені..."

Начальник тюремного упр. НКВС УРСР капітан держбезпеки (підпис) Філіпов

Деталі
Категорія: Новини

Київська міська організація Товариства "Меморіал" ім. В.Стуса висловлює протест та громадський осуд органів вищої виконавчої влади України стосовно невиконання Розпоряджень та доручень Президента по вшануванні пам'яті жертв репресій комуністичного режиму похованих в Биківнянському лісі.
В березні 2000 року на могилах жертв комуністичних репресій в Биківнянському лісі здійснено черговий акт вандалізму: понівечено металеве облицювання 5-ти метрового хреста на братській могилі, пошкоджені написи, поламані лавки, вчинено наругу над скульптурою в'язня на Броварському шосе.

Товариство "Меморіал" вважає, що акти вандалізму в Биківні є наслідком безвідповідального ставлення окремих посадових осіб правоохоронних органів та органів виконавчої влади до своїх обов'язків.
Ще 11 серпня 1994 року розпорядженням № 98/94-рп Президент України Л.Кучма підтримав ініціативу громадськості, щодо вшанування пам'яті жертв політичних репресій, похованих у селищі Биківня (м. Київ). Названим розпорядженням зобов'язувалося тодішній Кабінет Міністрів України у місячний термін затвердити заходи по вшануванню пам'яті жертв репресій. Також пропонувалося в 1994-1995 роках оголосити відкритий міжнародний конкурс по спорудженню меморіального комплексу з відповідною музейною експозицією. Згадане розпорядження було виконане тільки частково. Передбачені розпорядженням роботи не виконуються: до цього часу не визначений статус Меморіалу, не організована його охорона, Биківнянські поховання є запущеними і нагадують смітєзвалище.
Правоохоронними органами не розслідується кримінальна справа по факту масового знищення людей комуністичним режимом в 1937-1941 роках поблизу селища Биківня Ще 05.12.88 р. прокуратурою Української РСР була порушена кримінальна справа. Попереднє слідство по цій справі неодноразово зупинялось. Останній раз слідство було закрите 30.12.98 р. Нас не можуть не дивувати мотиви закриття справи "на підставі ст. 6 п.п. 3,8 КПК України в зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності наркомів внутрішніх справ УРСР та інших посадових осіб причетних до фальсифікацій кримінальних справ на розстріляних". Адже Биківнянські поховання є одними з найбільших на Україні ( більше 100 тисяч громадян). Як можна підводити під термін давності правоохоронцями незалежної Української держави таке масове знищення людей?
Громадські організації та партії України неодноразово зверталась до Верховної Ради України, до правоохоронних органів про продовження розслідування Биківнянської кримінальної справи. За резолюцією Президента на звернення Товариства "Меморіал" від 15 липня 1999р. в Головному управлінні військових прокуратур Генеральної прокуратури України рішення про зупинення справи було скасоване, як винесене передчасно, а матеріали справи направлено у військову прокуратуру Північного регіону України. Президентом також була підтримана пропозиція Товариства "Меморіал" про створення Державної комісії по розслідуванню злочинів комуністичної системи та об'єднання всіх справ по місцях масових розстрілів громадян України, попередньою комуністичною владою, в одну кримінальну справу. Однак Кабінет Міністрів України просто- напросто проігнорував доручення Президента України, а Генеральна прокуратура України листом від 09.09.99 р. № 04/1-6428-88 обмежилась неграмотною відпискою про небажання проводити розслідування злочинів про масові вбивства громадян України. Мало того, сьогодні активно йде процес реабілітації колишніх правоохоронців винних у масових репресіях і роблять це сьогоднішні правоохоронні органи незалежної України в супереч Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій". Такі дії та бездіяльність органів виконавчої влади і правоохоронних органів і провокують чисельні випадки вандалізму над українськими св'ятинями. Руйнування хреста на братській могилі в Биківні, забиття цв'яха в ніс скульптури політв'язня на Броварському шосе не можна кваліфікувати хуліганським випадом. Це вандалізм з політичним підтекстом, наруга над пам'яттю, яку свідомо чинить противники незалежності Української держави.
Ми застерігаємо вище керівництво держави, що в разі не вжиття відповідних заходів по недопущенню актів вандалізму, невиконання розпоряджень та доручень Президента по розслідуванню комуністичних злочинів в Україні та надання статусу Биківнянським похованням історико-меморіального заповідника, Товариство вдасться до організації масових акцій протесту (мітингів, пікетів, голодівок) біля ур'ядових приміщень.
Ми схвалюємо Указ Президента від 29.02.2000 р. "Про проведення в 2001 р. Днів пам'яті жертв Бабиного Яру", але не можна миритись з тим, щоб у незалежній Українській державі жертви ділили на своїх і чужих. Жертва є жертва і в неї був кат, незалежно від національності.

Деталі
Категорія: Новини

Детальніше...м.Київ 26.05.2007

Київська міська організація «Меморіал» ім.В.Стуса вітала рішення Президента про розпуск Верховної Ради і проведення дострокових виборів. Проте зволікання і непевність процесу, перенесення дати виборів викликає все більше занепокоєння.

Наша організація краще за інших розуміє, що означає злочин без кари. Тому Київський «Меморіал» не розуміє переговорів і пошуку компромісів з тими, кого ще не так давно відверто називали бандитами і прості люди, і Президент та його оточення.

Деталі
Батьківська категорія: Геноцид українців
Категорія: Голодомори

Українська діаспора в Чехії вшанувала жертви Голодомору

28 листопада 2010 року в Празі члени Міжнародного об`єднання "Українська Свобода" та спільнота прихильників Всеукраїнського об`єднання "Свобода", діаспора, чехи та українці взяли участь у
поминальній ході із запаленими свічками. Ця акція була проведена з нагоди 77-ої річниці Голодомору-геноциду українців в 1932-1933 роках, штучно організованого комуністичним режимом.

Хода розпочалась після української служби Божої від греко-католицького катедрального собору св. Климента в Празі і продовжувалася по Карловій вулиці аж до Орлоя на Стороміській площі, де і відбулося віче.

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С

Київський “Меморіал” пропонує:

  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ

Авторські права 2019 © Музей совєтської окупації - Меморіал ім.В.Стуса. Усі права захищені.
Joomla! — безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU Загальна Публічна Ліцензія.
2006-2014 © Українська локалізація Joomla! Україна.

Вгору

© Музей совєтської окупації - Меморіал ім.В.Стуса 2019