|
 |
|
Київська міська
організація
|
ім. Василя Стуса |
|
|
| Плакати 40-43 |
|
|
|
На плакаті, де відбито події зазначеного періоду подано матеріали, котрі засвідчують, що хоча після смерті Сталіна Микита Хрущов і перебрав владу до своїх рук та ліквідував одну з найнебезпечніших і одіозних постатей сталінського періоду - Лав-рентія Берію, - природа комуністичного режиму не змінилася. Хрущов і його оточення зробили дуже просту річ: вони списали всі недоліки більшовицької правлячої системи на Сталіна і почали всіляко пропагувати "хорошого Леніна". У цьому руслі побудовано промову Хрущова на XX з'їзді партії в 1956 році. Демонтувалися пам'ятники Сталіну, але паралельно створювалися міфи про самого Хрущова, про його перемогу над нацистською Німеччиною, про його надзвичайні державні здібності й талант. На стенді представлені елементи культу особи Хрущова. Тут експонуються текст і ноти пісні про
Хрущова, яку склали українські музиканти і поети, промову Хрущова в ООН, де він поводив себе вкрай брутально. Вказано на факт вбивства, за завданням Хрущова, лідера ОУН Степана Бандери в Мюнхені, матеріали про угорську, 1956 року, революцію, яка була придушена майбутнім генсеком Юрієм Андроповим. Він на той час був послом СРСР в Будапешті. І, нарешті, подається "кукурудзяна" тема, оскільки Хрущов був великим ентузіастом цієї сільгоспкультури. Є тут і декілька віршів підпілля: "Ширше крок на наші ниви - кукурудзяні посіви", "Ковбаса не впаде з неба, хоч проси, хоч не проси, кукурудзу сіять треба - якщо хочеш ковбаси". Це був "фольклор" хрущовської доби. За багатогодинними промовами Хрущова КПСС прагнула приховати справжню свою природу.
Тому цілком логічним є те, що почав виникати спротив цій начебто лібералізованій системі. В Україні його очолювали досить молоді люди - Євген Сверстюк, Алла Горська, Іван Світличний, В'ячеслав Чор-новіл та інші. Це ті, хто ще на початку 50-х почав замислюватись над тим, що ж відбувається в Україні. Тут слід згадати організацію, яку створив наприкінці 50-х Левко Лук'яненко. За її створення він був засуджений до смертної кари. Цікавим є фото тодішніх інтелектуалів, яких критикували (наприклад, поет Андрій Вознесенський). Ми бачимо також Василя Симоненка, щоденник і вірші якого розповсюджувались через "Самвидав".
Були люди, які добре розуміли, як буде змінюватись політика в країні після приходу до влади Леоніда Брежнєва (жовтень 1964). Ось чому на цьому плакаті широко представлена брежневська епоха. Для України його прихід означав посилення поневолення, нові тортури і репресії. То була перемога неосталінізму. І це не перебільшення, бо те, що почав робити Брежнєв, абсолютно йшло в руслі старих сталінських традицій.
|
|
назад
