Втрачена пам'ять


Київська міська організація		ім. Василя Стуса

Вступ

Стражденна наша Україна. Століттями була вона наймичкою у великодержавних сусідів. І не мала ні права, ні волі, ні долі. Та й цього гнобителям було замало. У своїх людиноненависницьких планах остаточно упокорити українців, більшовики-ленінці вирішили винищити його вщент або хоч вивезти до Сибіру. Вони нищили, морили голодом і стріляли. В комуністичний період це була найкри-вавіша сторінка Української історії. Ленінці першими запровадили відвертий і відкритий бандитизм, як "революційну законність". Вони звеличили й оспівали образ ката у шкірянці, з мав-зером, і стали тою сатанинською силою, яка згуртувала й об'єднала навколо себе весь криміногенний світ імперії. Ці об'єднані вбивці разом з усім своїм каральним апаратом називались чекістами, потім гепеушниками, потім ен-каведистами, а потім кагебистами. Ціною в десятки мільйонів життів Україна стала незалежною. Та наслідки колоніального минулого вже більше десяти років не дають їй можливості піднятися з колін. Комуністичні ідеологи заклали у нашу історію безліч історично-політичних міфів. А міфи, особливо політичні, як відомо, призводять до протистояння в будь-якому суспільстві. Побороти їх можна лише правдою. Сьогодні правда - це майже помста. Вона говорить до нас голосом вічності. Правда української історії - це приглушена лихоліттями пам'ять народу, без відновлення якої ми не піднімемось на повний зріст. Вистраждана дорога правди і сьогодні примушує нащадків розплачуватись за гріхи їхніх попередників. Відновлення пам'яті є процесом болючим і важким. Ми хочемо, щоб наші діти жили щасливими у своїй незалежній державі, і тому не хочемо травмувати їхню свідомість важкими спогадами про трагічне минуле нашого народу. Але ж приглушення народної пам'яті призводить до відчуття приреченості, відчуття власної меншовартості. Озирнімося назад і скажімо собі: ми вижили, нас не зігнули. Знайдімо в собі силу жити і пам'ятати, бо тільки пам'ять збереже нас як націю, як народ, як державу. Спільно започаткуймо процес духовно-моральної революції в наших душах. Скиньмо з себе ярмо бездержавності, національного та соціального поневолення імперіями, їх тоталітарними ідеологіями та політичними міфами. Якщо ми хочемо бути кращими, то ставаймо ними, пізнаваймо себе у своїй історії, не ховаючись від світу. Не дозволяймо іншим перекручувати, фальсифікувати, ховати від світу нашу правду, нашу історію. Київською міською організацією Всеукраїнського Товариства "Меморіал" імені Василя Стуса створена перша в Україні постійно діюча музейна експозиція "Забуттю не підлягає - хроніка комуністичної інквізиції", яка в хронологічному порядку - від 1917 до 1991 років - відображає події тоталітарного періоду історії України. В 70-ту річницю трагедії голодомору 1932-33 рр. зусиллями Товариства та Української Діаспори США і Канади виготовлено плакатний варіант музейної експозиції. Кожен комплект складається з 54 плакатів і цієї книжки - довідника-путівника для викладачів та екскурсоводів. Більш як півтисячний тираж комплектів експозиції дає змогу передати її в музеї, навчальні заклади та публічні бібліотеки в різних містах України. Для планування та проведення лекцій, відкритих уроків і екскурсій матеріали в експозиції подаються за періодами:

Система концентраційних таборів СРСР
(1917-1920 рр.) Більшовицький переворот і початок терору.
(1921-1923 рр.) СРСР народжувався з голоду і насильства.
(1924-31 рр.) Ціна Індустріалізації та на сильницька колективізація.
(1932-1933 рр.) Український голокост.
(1934-1938 рр.) Крах Українізації та "ве ликий терор".
(1939-1941 рр.) Змова двох диктатур та її наслідки.
(1942-1952 рр.) Останнє десятиліття сталінської диктатури.
(1946-1947 рр.) Третій удар голодом.
(1953-1964 рр.) "Морозна відлига".
(1965-1985 рр.) "Безкровний тоталітаризм".
(1986-1991 рр.) "Колапс".

Учитель-історик, екскурсовод та той, хто цікавиться історією України радянського періоду, знайде в матеріалах експозиції інформацію для проведення екскурсій, відкритих уроків і лекцій для різних вікових категорій слухачів. У лівій частині плакатів виписана хронологія історичних подій зароками і місяцями від часу створення Української Народної Республіки, альтернативного з'їзду Рад у Харкові, перших ленінських декретів, рішень партійних з'їздів, Пленумів, Постанов бюро, інших рішень комуністичної влади та подій, що відбувались у період від 1917 по 1991 рр. Права частина плакатів на основі фотографій, незаперечних фактів, досі невідомих секретних документів із різних архівів, наукових висновків та статистики розкриває хронологію подій та наслідки керівництва комуністичної ідеології. Висловлюючись юридичними термінами, експозиція є кодифікацією комуністичних злочинів. Експозиція правдиво відтворює історичну хронологію долі мільйонів українців та людей інших національностей, які загинули внаслідок злочинної політики радянських окупантів. Усі злочини комуністичного тоталітаризму творились в умовах суворої секретності, і тому загал населення України недостатньо про них поінформований. Більшість людей у всьому світі мало знають про історію України і про те, якою ціною ця друга найбільша за територією і населенням країна Європи стала незалежною демократичною державою в 1991 р. Скрізь і повсюди слід поінформувати українську та світову громадськість про злочини проти людства, які були скоєні московсько-кремлівськими керівниками, про навмисні дії, які мали на меті винищити українську націю. Ігнорувати трагічні уроки Історії небезпечно, бо це зменшує нашу колективну здатність прогресувати в глобальній цивілізації. Необхідно сказати правду та інформувати сеггову громадськість про вкрай пасивну роль їх урядів, які виявляли покірну байдужість, а іноді були причетні до трагічної долі України. Знання та розуміння нашої історії дає можливість світу цілковито усвідомити те, що підтримка прагнення України закріпити свою незалежність є морально виправданою і сприятиме життєвим інтересам їхніх власних держав.

Р. Круцик

Далі

Повернутися до хроніки