28 серпня відбувся круглий стіл «Закляті друзі. Нацизм і комунізм у розпалюванні ІІ світової війни», організований Українським інститутом національної пам’яті і був присвячений 75-й річниці підписання пакту Ріббентропа-Молотова. Історики та правники за результатами круглого столу ухвалили резолюцію, у якій підтвердили, що підписання у Москві 23 серпня 1939 року договору про ненапад між нацистською Німеччиною та СРСР відкрило шлях до початку Другої світової війни, на початковому етапі якої обидва тоталітарні режими виступали союзниками – агресорами.

У заході взяв участь Голова Всеукраїнського Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Степан Кубів. Серед інших питань виголошених у своєму виступі С.Кубів представив учасникам круглого столу збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції «Співпраця СРСР і Німеччини у міжвоєнний період та під час Другої світової війни: причини і наслідки», проведеної Київським «Меморіалом» спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» 5 – 6 листопада 2011 р.  

Круглий стіл

Виступ голови Всеукраїнського товариства «Меморіам» ім. Василя Стуса Степана Кубіва на круглому столі «Закляті друзі. Нацизм і комунізм у розпалюванні ІІ світової війни (до 75-ї річниці пакту Ріббентропа-Молотова)», організованого Українським інститутом національної пам’яті

28 серпня 2014р.

Міжнародний день пам'яті жертв тоталітарних ідеологій сталінізму і націонал-соціалізму відзначають у країнах Європейського Союзу щорічно 23 серпня у день підписання пакту Молотова-Ріббентропа в 1939 році.

У Європі його ще називають пактом Гітлера-Сталіна.

В Україні ця дата офіційно ще не відзначається на державному рівні. Це треба обов’язково зробити новому складу Верховної Ради, обраному 26 жовтня, щоби назавжди звільнитися від радянського трактування історії Другої світової війни та її наслідків.

Бо Україна зазнала найбільших жертв від сталінізму і націонал-соціалізму.

Може, тому так довго триває становлення в Україні держави і нації, що ми досі у суспільній свідомості не перейшли рубікон між історичною правдою і пропагандистською брехнею. Про це Всеукраїнське товариство «Меморіал» ухвалило цього року спеціальну заяву.

Про пакт Молотова-Ріббентропа  написано і сказано майже все.  Але ми продовжуємо шукати аналогії і вивчати уроки.

Перший урок. Нам треба порвати всі спадкові зв’язки з тоталітарним минулим. Відмова від радянської спадщини – стійкий фундамент для безповоротного демократичного розвитку України. Якщо цього не зробити, будь-які державні конструкції можуть давати тріщини, в які пролізатимуть вороги української державності.

Аргументів для цього більше, ніж достатньо. Вересень 1939 року мав коричнево-червоний колір, а СРСР був на боці нацистів.

За тиждень після укладення «пакту Гітлера-Сталіна» нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна, а ще за два тижні – 17 вересня 1939 року – радянські війська вступили на польську територію. Переможна кампанія двох союзників завершилася «братанням» частин вермахту та червоної армії і спільним парадом у Бресті-на-Бузі. На трибуні стояли поруч радянський комбриг Кривошеїн і німецький генерал Гудеріан. Такі ж союзницькі паради відбулися у Гродно і Львові.

26 грудня 1939, відповідаючи Ріббентропу на поздоровлення з 60-річчям, Сталін зазначив, що радянсько-німецька дружба скріплена спільно пролитою кров'ю. Так, для реалізації домовленостей про спільні дії проти польського підпілля налагодили співпрацю гестапо і НКВД. У місті Закопане було створено їхній спільний навчальний центр.

Протягом перших 21 місяця Другої світової війни СРСР і Німеччина були фактичними союзниками. Сталін вітав Гітлера зі взяттям німецькими військами Парижу і капітуляцією Франції.

З кінця серпня 1939 до 22 червня 1941 року, коли Німеччина напала на СРСР, Радянський Союз поставив до Німеччини один мільйон тонн нафтопродуктів, 1,6 мільйона тонн зерна, а також нікель, марганцеву і хромову руду, фосфати, лісоматеріали.

Взамін СРСР отримав від Німеччини військові літаки, бомбардувальні приціли, комплекти фугасних і осколково-фугасних бомб, радіостанції, гарматні корабельні башти, гармати, різне промислове устаткування. А також Радянський Союз отримав кредит на 200 мільйонів рейхсмарок.

Другий урок. Таємна дипломатія – неприйнятна і має бути визнаною світовим співтовариством протизаконною. Всілякі міждержавні угоди повинні бути оприлюднені, якщо у них містяться домовленості щодо третіх країн чи їхніх територій. Інакше такі договори з погляду міжнародного права  мають визнаватися як нечинні або нікчемні. Для України це особливо важливо сьогодні, коли відбувається агресія щодо нашої території з боку Росії. Заборона таємної дипломатії зніме всі страхи щодо вірогідності нових секретних пактів, наприклад, з Кремлем.

Таємні домовленості не створювали нової правової бази для взаємовідносин Радянського Союзу з третіми країнами, а були використані Сталіним і його оточенням для пред'явлення ультиматумів і силового тиску на інші держави на порушення взятих перед ними правових зобов'язань.

Додатковим до договору секретним спеціальним протоколом СРСР і Німеччина «розділили» Східну Європу на «сфери впливу» і закріпили цей розподіл у протоколі й на карті.

Таємний протокол до договору передбачав ліквідацію чи позбавлення суверенітету низки держав (Польщі, Литви, Латвії, Естонії) і розширення територій Німеччини та СРСР за рахунок земель третіх держав. Так, союзники домовилися про майбутній розподіл Польщі по кордону за лініями річок Нареви, Вісли і Сяну.

Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 року підписанням між тоталітарними союзниками Договору про дружбу і кордон. До складу СРСР були включені території Західної України і Західної Білорусії, а у 1940 році – країни Балтії, Бессарабія і Північна Буковина.

Таємні змови Гітлера і Сталіна продовжувалися і після пакту Молотова-Ріббентропа. 28 вересня 1939 року при підписанні Договору з Німеччиною «Про дружбу і кордони» після поділу Польщі було також підписано ще два секретних протоколи. А у грудні 1940 року радянським і німецьким керівництвом розглядалося питання про приєднання СРСР до союзу Німеччини, Італії і Японії з підписанням нових секретних протоколів — тепер вже про розподіл сфер впливу в світі і про встановлення гегемонії СРСР над чорноморськими протоками. Приєднання Москви до союзу  Берліну,Риму і Токіо не відбулося з лише тому, що Кремль захотів аж п'яти секретних протоколів – ще і стосовно Фінляндії, Болгарії, Сахаліну.

Третій урок. Тоталітарні режими як загарбники діють за однаковою матрицею агресії. Для прикладу, перелічу заходи, які здійснювали радянські «визволителі» на території Західної України за таємною директивою народного комісара внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії. Цей наказ був виданий на виконання таємного протоколу про розподіл територій Східної Європи між Німеччиною та СРСР. Того спеціального протоколу, що додавався до пакту Молотова-Ріббентропа чи Сталіна-Гітлера.

Таємна директива наркома внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії у вересні 1939 року містила такі конкретні вказівки щодо входження радянської армії у Західну Україну:

«1. Негайно захопити всі установи зв'язку: телеграф, телефон, радіостанції та радіовузли, пошти, поставивши на чолі органів зв'язку надійних людей.

2. Негайно захопити приміщення державних і приватних приміщень банків, казначейств і всіх сховищ державних і суспільних цінностей і взяти на облік всі цінності, забезпечивши їх зберігання.

3. Надати всіляке сприяння політвідділу армії і прикомандированим до них працівникам для негайного захоплення друкарень, редакцій газет, складів паперу та налагодження видань газет.

4. Негайно зайняти всі державні архіви, першочергово – архів жандармерії і філій 2-го відділу Генштабу (експозитури, пляцувок – органів розвідки).

5. З метою запобігання змовницькій зрадницькій роботі – арештуйте і оголосіть заручниками найбільших представників поміщиків, князів, дворян і капіталістів.

6. Арештуйте найбільш реакційних представників урядових адміністрацій, керівників місцевих поліції, жандармерії, прикордонної охорони і філій 2-го відділу Генштабу, воєвод та їхніх найближчих помічників, керівників контрреволюційних партій.

Арешти духовних осіб поки що не проводити, особливо католиків.

7. Зайняти в'язниці, перевірити ввесь склад ув'язнених. Всіх заарештованих за революційну та іншу антиурядову роботу звільнити, використавши при цьому заходи для вербування агентури і проведення політроботи серед населення. Організувати нову тюремну адміністрацію з надійних людей на чолі з одним із працівників НКВС, забезпечивши строгий режим утримання арештованих.

8. Одночасно з проведеними операціями розгорніть слідство щодо ув'язнених, контрреволюційних організацій із завданням розкриття підпільних контрреволюційних організацій, груп та осіб, які мають метою проведення диверсії, терору, повстанства і контрреволюційного саботажу. Осіб, викритих слідством в організації політичних ексцесів і відкритих контрреволюційних виступів, заарештовувати негайно.

9. Розпочніть створення агентурно-інформаційної мережі з розрахунком охопити першочергово державний апарат, контрреволюційні буржуазні поміщицькі кола та політичні партії.

Особливу увагу приділити швидкій організації агентурної мережі в редакціях газет, у культурно-просвітницьких установах, продскладах, в штабах, робітничих гвардіях і селянських комітетах.

10. Вжити заходів до виявлення і арешту агентів провокаторів, жандармерії, політичної поліції та філій 2-го відділу Генштабу, використавши для цього вилучений архів.

11. Забезпечити чітку організацію охорони громадського порядку. Організувати надійну охорону електричних станцій, водопроводів, продовольчих складів, елеваторів і сховищ пального. Організувати боротьбу з грабежами, бандитизмом, спекуляцією. Організувати роботу з протипожежної охорони, призначивши начальниками пожежних команд надійних людей.

Провести реєстрацію і вилучення у всього цивільного населення вогнепальної зброї (нарізної), вибухових речовин і радіопередавачів.

12. Опергрупам НКВД необхідно зайняти приміщення, що відповідають вимогам роботи НКВД. Для утримання підслідних заарештованих організуйте внутрішні в'язниці, забезпечивши їх охорону та обслуговування.

13. В цілях забезпечення безпеки і безперебійності роботи залізничного транспорту працівникам дорожньо-транспортних груп НКВД на кожній великій станції організувати агентурно-оперативну роботу з боротьби з диверсією, шпигунством і контрреволюційним саботажем, проводячи цю роботу під керівництвом начальників опергруп НКВД. Спільно з комендантом і комісаром станції організуйте охорону станції, депо ремонтних заводів, станційних складів водокачок, залізничних мостів, шляхів та зв'язку.

14. Працівникам НКВД взяти активну участь у підготовці та проведенні тимчасових управлінь – народних зібрань - українського, білоруського та польського. Для забезпечення посиленого проведення народних зборів налагодити необхідну агентурно-оперативну роботу з виявлення і репресування контрреволюційних організацій, груп та осіб, які протидіють і зривають організацію нової влади.

15. Взяти активну участь в організації тимчасового управління робочої гвардії і селянських комітетів, звернувши при цьому серйозну увагу на запобігання проникнення до їхнього складу, у ворожих цілях, контрреволюційних і провокаторських елементів.

16. Конфіскації фуражу і продовольства у населення уникайте. Необхідний фураж і продовольство купуйте у населення за готівку в радянських рублях, оголосивши населенню, що вартість (курс рубля) дорівнює вартості (курсу) злотого».

Скільки із 16-ти пунктів цієї директиви Берії виконують зараз на Донбасі проросійські терористи і диверсійні загони військовиків з Російської Федерації? Більше половини. А це означає, що війну в Україні веде спадкоємець сталінського режиму.

Що чекає на окуповані ним території у майбутньому?

Уже з грудня 1939 року розпочалася підготовка до депортації населення західних областей України і Білорусії до віддалених районів СРСР. Перші жителі були депортовані в лютому 1940 року разом із родинами польських військових осадників і лісничих. Друга депортація в квітні 1940 року охопила родини репресованих. Третя і четверта відповідно у червні 1940-го і у травні-червні 1941 року – переважно біженців. Всього депортовано було близько 320 тисяч осіб. Досі не підраховано кількість померлих в транспортах, в'язницях, таборах і розстріляних на підставі різних вироків.

Перші тисячі біженців з України до Російської Федерації вже є буцімто з власної волі. Наступні вже будуть з примусу. Цього ми не можемо допустити. Окупант завжди претендує на левову частку, а лев насправді забирає собі все. Ніякими поступками зупинити агресора не можна – він розуміє тільки силову відсіч.

Четвертий урок. Тоталітарні режими ніколи не визнають своїх помилок. Тим паче, сповна. Нарком закордонних справ СРСР у 1939 році В’ячеслав Молотов до самої смерті у 1986 році не зізнавався в тому, що таємний протокол був.

На Нюрнберзькому процесі у 1946-1947 роках були обнародувані німецько-радянські документи про договори і домовленості. Однак коли на Нюрнберзькому процесі адвокат почав розпитувати Ріббентропа про московські переговори 23 серпня 1939 р. і про протокол, головний обвинувач від СРСР генерал Руденко обурився: «Я не маю наміру обговорювати ці свідчення... Наше завдання не обговорення проблем, пов'язаних із політикою союзницьких держав...».

На інформацію про спеціальний протокол був накладений гриф «таємно» в СРСР. Донині у Росії прокремлівські історики намагаються сперечатися щодо правдивості таємного протоколу пакту Сталіна-Гітлера.

Радянський оригінал таємного протоколу Гітлера-Сталіна зберігався спочатку в особистому сейфі Йосипа Сталіна, потім – у загальному відділі ЦК КПРС. Після розсекречення в 1992 році документ був опублікований в засобах масової інформації. Зараз таємний протокол зберігається в архіві президента РФ.

Наприкінці я хочу нагадати про два речення з телеграми Гітлера до Сталіна 20 серпня 1939 року, в якій диктатори домовлялися про укладення угоди:

«Укладання пакту про ненапад з Радянським Союзом означає для мене визначення довгострокової політики Німеччини. Тому Німеччина відновлює політичну лінію, яка була вигідна обом державам протягом минулих століть».

Наступного дня Сталін відповів Гітлеру:

«Я сподіваюся, що німецько-радянський пакт про ненапад стане вирішальним поворотним пунктом у поліпшенні політичних відносин між нашими країнами».

Диктатори явно симпатизували один одному. Після підписання пакту Сталін підняв в Москві тост за здоров’я «фюрера», а його нарком з іноземних справ В’ячеслав Молотов на сесії Верховної Ради СРСР говорив про «миролюбність Гітлера» і назвав війну західних союзників проти гітлеризму «безглуздою і злочинною».

Можливо, це п’ятий урок: зупинити право сили у міжнародних відносинах. Навіть якщо воно вигідне великим державам протягом минулих століть. Тим паче, що, даючи дорогу такому праву сили на планеті, людство завжди закінчує однаково – у тупику цілковитого безправ’я.

Шостий урок. Хоч і через пів століття, як це було у випадку з пактом Гітлера-Сталіна, світ дізнається про все потаємне. А це означає, що за всі політичні гріхи рано чи пізно настає історична кара. Жоден тоталітарний режим не повинен залишитися безкарним. Навіть якщо він намагається приміряти на себе демократичний одяг з чужого плеча. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ