МАРІЧКА ГАЛАБУРДА - ЧИГРИН

Полковник Євген Коновалець, колишній командант елітарної частини Армії Української Народної Республіки, Корпусу Січових Стрільців, основоположник і голова спершу підпільної Української Військової Організації, згодом Організації Українських Націоналістів, згинув у Роттердамі, Голляндія, у політичному атентаті, в наслідок вибуху пекельної бомби, 23.5.1938 року, в годині 12.16. Полковникові було 47 років. Голляндська земля прийняла 28.5.1938 р. в збереження Його тлінні останки на кладовищі Кросвейк. (Gemeentelijke Begraafplaats Crooswijk - Kerkhoflaan, 1-5. Rotterdam)

В цьому образі, що представляє собою ротердамська трагедія, віддзеркалена незавидна й страшна доля, тієї сонячної, чудової й квітучої країни, для якої жив і за яку змагався цей незламний борець, що його духові складаємо поклін та відзначуємо його безсмертний чин.

Ім'я Євгена Коновальця з перших хвилин відродження української державности 1918-го року, перейшло до історії українських визвольних змагань. Сучасники його твердили, що він був надзвичайно цікава, колоритна постать.

Народився він 14 червня 1891 року в Зашкові, на Львівщині. За освітою правник, за світоглядом - демократ. Коновалець, так, як і Симон Петлюра став звеличником військової сили в добі державницького зриву України в роках 1917-1920, - створив та очолив революційне підпілля за Польщі між двома світовими війнами. Бо вважав його як потребу реакції на польську політику національної асиміляції просто як річ національної чести. Спокійний, зрівноважений, ніколи не підносив голосу, скромний і товариський - користувався величезним авторитетом в українській громаді й пошаною навіть у польському політичному світі.

В липні 1920-го року Українську Військову Організацію (УВО) створили колишні українські вояки для продовження збройної боротьби за державне визволення українського народу, - головою її обрано полковника Євгена Коновальця. Євген Коновалець виїхав з України в осени 1922-го року, коли дальше перебування його стало неможливим, саме з огляду на замах на його життя. В цьому році він одружився з Ольгою Федак. Її брат Стефан Федак, стріляв 30.9.1921 р. на Ринку Львова в польського Маршала Юзефа Пілсудського. Коновальці жили на еміграції - спершу у Німеччині, згодом у Швайцарії та в останньому періоді свого життя в Італії, звідки Євген Коновалець керував українським революційним рухом-підпіллям. Переїжджав він із країни в країну, бо московські агенти чатували на життя Людини, ім'я якої згонило окупантам сон з очей.

З 28-го січні до 3-го лютого 1929-му році у Відні відбувся Перший Конґрес Українських Націоналістів, де засновано Огранізацію Українських націоналістів - ОУН, яку очолив Євген Коновалець. ОУН перебрала традиції визвольних змагань, які до того часу вели УВО й націоналістичні організації й союзи.

Євген Коновалець втримував безпосередній зв'язок з усіма провідниками українського життя в Західній Україні й на еміґрації - із головою керівної політичної партії Українське Національно-демократичне Об'єднання (УНДО) та Української Парляментарної Репрезентації з др. Дмитром Левицьким, із Симоном Петлюрою та після його вбивства з його заступником Андрієм Лівицьким у Варшаві і з колишнім гетьманом Скоропадським у Берліні.

Тому в очах червоної Москви був, як і Симон Петлюра, хоч еміґрант - небезпечний для імперії і треба було його знищити, інфільтрувавши провокатором очолюване Коновальцем підпілля.

Ніяка свідома українська людина не зможе заперечити, що покликана до життя і ведена Євгеном Коновальцем, Організація Українських Націоналістів - це не затертий вклад в історію, боротьбу і політичну дію українського народу. Після невдалого атентату на полковника Коновальця в 1936-му році агентом ҐПУ Норманом, Москві удалося перервати нитку життя незламного борця за визволення українського народу. Упав Євген Коновалець, як лицар на полі бою з ворожої, російської комуністичної руки.

Щойно в 1994-му році ми довідалися зі сторінок книжки, яка появилася в Росії, автор якої Павло Судоплатов, псевдо "Валюх" що сталося 23.5.1938-го року в Ротердамі. Судоплатов гордо признається, що він, як один із достойників большевицького ҐПУ-КҐБ - убив Євгена Коновальця, передаючи йому на вулиці Колсінґель (Coolsingel) в Роттердамі, пакунок із бомбою, яка розшматувала Євгена Коновальця. Ґенерал Всеволод Змієнко, зв'язковий Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького у Варшаві перестерігав Коновальця перед "Валюхом", а він не вірив. Але Валюх, за наказом комуністичної Москви - став його вбивником.

Загально прийнято в історії життя народів, що великих людей треба наслідувати, а в першу чергу повинні йти їхнім шляхом ті, які перебрали з його рук кермо народу й бойові прапори.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ