Данило Шумук - людина-легенда, символ боротьби за волю, незалежність України, життя якого, на жаль ще не осмислене остаточно, насамперед, серед широкого загалу. Міжнародна Амністія називає Данила Шумука найстаршим політичним каторжником, світ називає його мучеником XX століття. І не дивно, адже видатний український дисидент - політв'язень провів 42 роки у різних таборах з них 5,5 років за комуністичну діяльность, 36,5 років за антикомуністичну. Життєва доля Данила Шумука невідривно пов'язана з історичною долею його покоління, чия молодість і зрілість припала на фатальні десятиріччя трагічно-катастрофічної доби - на 20-40-ві роки XX століття...

Народився Данило Шумук 1914 року на Волині. У ті часи західні області України перебували під Польщею. Данилко був найменшою дитиною у багатодітній сім'ї Шумуків. Ріс він без ласки, ще змалечку зазнав горя й несправедливості. Вже Тоді хлопчина сповнився великого співчуття до всіх покривджених, поставив собі за мету дізнатися Правди. Всі, хто зустрічав у житті Данила Шумука, згадують про нього як рідкісного правдолюба. Перша хвиля пошуку й боротьби за справедливість заносить юнака комуністичну партію. Вже на той час Данило Шумук усвідомив, що боротьба не буває легкою, вона вимагає сили волі, відданості поставленим ідеям, самопожертви. Відтоді він став вічною жертвою у нерівній боротьбі проти ворогів нашого народу. У 18 років хлопець зазнає арешту за комуністічну діяльність, в потім - ув'язнення у польській тюрмі, де відсидів більше 5 років. 1939 року був звільнений за амністією.

У травні 1941 року Данило Шумук потрапляє до «трудового табору» як брат «ворога народу», хоча вірив у благодійність комуністів, був відданий їхнім ідеям. Після початку війни «трудові табори» переформували у батальйони «третього сорту», основним завданням яких було будувати траншеї, евакуйовувати заводи. Цим солдатам не видали зброї, тому у вересні - жовтні 1941 року такі загони масово потрапляли до німецького полону. Лише на київському фронті, у німецькому полоні опинилося 660 тисяч осіб. Серед них був і Данило Шумук. Багато страждань зазнав він у концтаборі для військовополонених у Хоролі, що на Полтавщині, надивився тут усілякого горя. Люди дичавіли від голоду, почались епідемії. Вбивати в'язнів для німців було забавою. Та все ж надія не полишала Шумука. І ось однієї холодної дощової ночі Данилові з трьома земляками пощастило втекти. У своїй книжці «Пережите і передумане» Данило Шумук пише: «Мішаючи пішки село за селом у напрямку Заходу, через Полтавську, Київську, Житомирську області, я довідався від населення про неймовірні жахи, пережиті ним у 1933-37 роках.

Руїни вимерлих від штучного голоду сіл, жахливі оповіді людей, що пережили ті жах», відкрили мені очі й очистили від смертельного опіюму комуністичної ідеології. Прояснення в ті часи було для мене рівнозначне духовній і моральній смерті. Втративши віру, я втратив сенс життя, бо те, що було для мене найдорожчим, виявилося жахливим».

Масове вивезення української молоді до Німеччини, жорстокі пограбування німцями України, примушують Данила Шумука у березні 1943 року стати членом Української Повстанської Армії (УПА). Молодий політінструктор, яким був Шумук, чітко усвідомлював безперспективність цієї боротьби за незалежність України: надто нерівними виявилися сили. УПА доводилося воювати на два фронти - проти фашистської та радянської армій. Однак розчарування в комуністичних ідеях, прагнення виправити зроблені ним політичні помилки, надавали віри, зобов'язували триматися до останього.

Недовго ласкала воля Данила Шумука, бо вже в грудні 1944 року він потрапляє до рук чекістів. Військовий трибунал засудив його як учасника антирадянської «банди» до розстрілу. 45 жахливих днів чекання смертельної кари, В такі моменти напружується слух, дратує стук серця, нерви натягуються, немов струни, людину сковує жах, а думки та спогади не дають найменшого спокою. «Таємниче шарудіння наближалося, і смертельний страх перекошував обличчя. У камері чути було тільки напружене дихання. Нарешті посланці смерті спинилися під дверима нашої камери. Клацнув ключ, кормушка ледь прохилилась і крізь щілину заглянули два зловісних ока. Потім з'явився рот. «На букву А»,- прогремів рот. Ті, чиї прізвища починались на «А», мусили підійти до дверей і назватись. Потім зловісний рот вишіптував наступну літеру... Жах втиснув наші голови в плечі. Тієї ночі з нашої камери не взяли нікого. Люди радісно видихнули. «Тепер у нас є ще принаймі 24 години», - зауважив хтось».

Пістя смерті Сталіна справу Шумука переглянули і в серпні 1956 року звільнили, але не надовго, бо через рік знову заарештували, безпідставно звинувативши в антирадянській агітації і пропаганді». Запропонували, правда стати теємним агентом КДБ. Шумук, звичайно, відмовився, й до його тюремно-табірного стажу додали ще 10 років. Коли він почав писати спогади, фіксувати своє буття в таборах, то став особливо небезпечним в'язнем. Життєпис Данила Шумука найповніше викладено у його автобіографічних творах «Оповіді про пережите», «За східним обрієм», «Пережите і передумане». Через те радянські органи загострюють до нього увагу, переслідують після звільнення.

Все своє життя Данило Шумук йшов шляхом пошуків істини, справедливості і боротьби за неї, і цей обов'язок виконав, незважаючи на перешкоди, неймовірні труднощі. Легенда про життя Данила Шумука облетівши весь світ нарешті повернулась в Україну, щоб про свого вірного сина дізнались і на рідній Землі. Недавно у товаристві «Україна» відбулась презентація документального відеофільму відомого кінорежистера Миколи Міщенка «Данило Шумук». В цій роботі відображено життєвий шлях мученика XX століття у його спогадах, розповідях однодумців.

У презентації фільму взяли участь Данило Шумук з донькою Вірою (нині він проживає у Канаді, у місті Торонто, а донька - в Україні), голова Ради товариства «Україна» Іван Драч, голова Української республіканської партії Михайло Горинь, гості зі східної діаспори, журналісти тощо. «1941 року, - розповідає пані Віра, - батька забрали в Сибір, згодом заарештували маму, від нас з братиком усі відсахнулись - родичі, друзі, сусіди. Було неймовірно важко, бо люди боялися допомагати дітям «ворогів народу». Такою була дійсність у той час, коли на з'їздах КПРС звітували, - все робиться на благо народу, держава піклується про дітей і захищає їх».

Переглянувши фільм «Данило Шумук», перед очима постає життя усього українського народу - його страждання, сльози, голод, важкий шлях боротьби за незалежність - мученицька доля України. Такий фільм не може залишити байдужим кожну чесну людину.

Тетяна РУДАКОВА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ