Анатолій Ковальчук,

Вшанувати пам'ять жертв комуністичних репресій -обов'язок кожного українця

hoda215 травня в Національному заповіднику «Биківнянські могили» відбулися масові заходи зі вшанування жертв комуністичних репресій. За неповними даними, тут поховано, а насправді просто закопано у ровах серед соснового лісу, понад 150 тис. людей, перед тим замордованих енкаведистами в катівнях Києва впродовж 1936-1941 років.

У поминальних заходах узяли участь понад 10 тис. людей різного віку й національностей - переважно жителів Києва і прилеглих районів столичної області. Серед них -- багато дітей, онуків і навіть правнуків наших співвітчизників, заарештованих у різні роки в Україні, а згодом розстріляних чи замучених у численних гулагах і похованих у тисячах

безіменних братських могил, розкиданих на території величезної Московської імперії. Приїхали також люди, котрі з архівних документів дізналися про те, що їхні рідні були закатовані сталіністами в Києві і поховані, вірогідно, саме в Биківнянському лісі.

У їх числі -- житель Борисполя, вісімдесятирічний Олександр Котко. Його батько Сергій Котко за український патріотизм і критичні висловлювання про комуністичну владу був звинувачений в антисовєцькій пропаганді й у віці Ісуса Христа розстріляний сталінськими песиголовцями в листопаді 1937 року. При цьому, як видно з довідки про реабілітацію Котка С. Т., виданої його синові обласним управлінням СБУ, вбивство було скоєно в Лук'янівській в'язниці в ніч з 6 на 7 листопада, тобто з нагоди 20-ї річниці «Жовтневої революції». Дослідники встановили: людиновбивче ленінсько-сталінське відомство НКВД, як і решта комуністичних установ, теж функціонувало за кремлівським планом і навіть брало підвищені «соціалістичні зобов'язання» щодо збільшення з нагоди комуністичних свят кількості арештів і страт «ворогів народу, неспроможних будувати світле майбутнє».

bohosluz1Панахиду по убієнних відслужили священики українських церков (УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ) і представники об'єднання релігійних громад прогресивного юдаїзму. Участь у поминальних заходах взяли також відомі політики, державні діячі, народні депутати України. Щоправда, всі вони без винятку -- представники опозиції. Жодного депутата-члена правлячої партії чи провладної коаліції ніхто серед учасників вшанування жертв репресій не бачив. Очевидно, у свідомості тих, хто, як вини самі заявляють, принципово не визнають української мови, культури, національної ідентичності, переважає не українське, загальнолюдське і християнське уявлення про нашу Батьківщину, про мораль та історичну пам'ять, а домінує якесь невіглаське, сфальшоване, викривлене, словом, проросійсько-комуністично-кагебістське.

А жаль, що вони не прийшли. Бо неподалік пам'ятного знака на вшанування жертв репресій було розгорнуто фотовиставку документів, з якої, серед іншого, можна було дізнатися, хто, як і з якою метою через голодомори, позасудові розправи, масові розстріли заручників влаштовував планомірне винищення найкращих представників українського народу: творчої інтелігенції, духовенства, селянства, робітництва. Виставку організували працівники Київського міського об'єднання Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса, громадського Інституту національної пам'яті, Музею совєцької окупації.

Навіть побіжне ознайомлення з її матеріалами дає можливість неупередженій людині зрозуміти: у 1917 1921 рр. український народ вів війну за свою незалежну державу проти численних ворогів, найлютішими серед яких були московські більшовики. Лідери останніх Ленін і Троцький добре усвідомлювали: без України і її незліченних багатств, особливо продовольства, вугілля й металу їхня влада не тільки не пошириться на інші держави, тобто не буде ніякої світової революції, але й швидко впаде в самій голодній і холодній Росії. Тому, з одного боку, через свою агентуру вели брехливу пропаганду серед нашого народу, запевнюючи легковірних «хахлов» у своєму миролюбстві, у визнанні й повазі прав українців на власну державу. А з другого, - засилали в Україну озброєні банди з метою приєднати нас до Московії і встановити свою злочинну диктаторську владу, перенести й поширити в Україні практику терору «чрезвичайок», грабіжництва селян «продатрядами», нищення національної культури.

Такою самою дворушницько-лицемірною і водночас жорстоко-колонізаторською щодо України була політика більшовиків і в наступні десятиріччя існування їхньої окупаційної влади. На жаль, її наслідки не подолано ще й досі.

Святий обов'язок нас, нині сущих і майбутніх поколінь українців, знати правду про минуле свого народу, шанувати його героїв, ніколи не забувати про те, яких величезних людських втрат ми зазнали через тривалу відсутність рідної держави. Берегти і плекати національні духовні цінності. І захищати Україну від зазіхань усіх ворогів, звідки б вони не приходили, і які б дари не приносили.

Анатолій Ковальчук,

помічник-консультант

народного депутата України,

тел.:067-76-97-352

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ