Биківня - злочин без каяттяЗа документами Галузевого державного архіву Служби безпеки України, до 1937 р. заарештовані органами ГПУ-НКВД утримувалися в м. Києві у Лук'янівській тюрмі. Після виконання вироків поховання здійснювались на окраїні Лук'янівського кладовища, а за свідченнями киян - і на інших міських цвинтарях.

У 1937-1938 роках комуністичний терор в Україні досяг апогею. До масових репресій, що розпочалися влітку 1937 року за окремим рішенням політбюро ЦК ВКП(б) і наказами НКВД, у Києві ретельно готувалися заздалегідь.

20 березня 1937 р. було скликано засідання Президії Київської міської ради, яке розглянуло 42 питання і завершилось о другій годині ночі. Майже останнім - 39 пунктом у протоколі зазначено: «Про відвод та відмежування землі для спецпотреб. Проект постанови затвердити (у Таємній частині)».

За словами колишніх співробітників радянських спецслужб «спеціальні потреби» означали - для поховань осіб, які отримали вищу міру покарання Документальні дані не збереглися, але за словами тих же співробітників, такою була ділянка в районі Биківні, де влітку 1936 р. дерев'яним парканом було огороджено територію площею близько 4 гектарів. Тут було споруджено будівлю, яку, за словами очевидців, ретельно охороняли озброєні люди в цивільному одязі.

Масові розстріли в Києві, як і в інших містах УРСР та радянських республіках, почалися влітку 1937 р. 2 липня 1937 р. політбюро ЦК ВКП(б) приймає рішення про проведення в масштабах країни репресивних заходів щодо колишніх куркулів та карних злочинців. Уже 4 липня нарком внутрішніх справ СРСР М. Єжов поставив завдання перед органами НКВД взяти на облік усіх куркулів і карних злочинців і чекати повідомлення про початок операції. У той же день нарком внутрішніх справ УРСР Леплевський наказує всім начальникам обласних управлінь:

Ø Викликати в облуправління всіх начальників міських, районних відділень НКВД, прикордонних загонів зі списками по двох категоріях;

Ø З метою збереження секретності оперувати термінами перша категорія як сувора ізоляція, друга категорія - виселення.

9-11 липня політбюро ЦК ВКП(б) затверджує ліміти для республік, країв і областей. НКВД видає накази: 00439 від 25 липня 1937 р.; 00447 від 30 липня 1937 р.; 00485 від 11 серпня 1937 р.; 00593 від 20 вересня 1937 р.

Щоб спростити процедуру винесення вироків, питання долі десятків тисяч людей доручили вершити позасудовим органам, якими були «двійка» НКВД і «трійки» при обласних управліннях НКВД.

На підставі аналізу документів, розсекречених матеріалів роботи урядових комісій 1971, 1987 і 1988-1989 років достовірно встановлено, що в районі села Биківня у 1936-1941 роках закопували приречених до розстрілу і вирок стосовно яких виконано в місті Києві.

Яскравий приклад жорстокості і цинізму НКВД демонструє документ, направлений начальником управління НКВД в Запорізькій області заступникові Народного комісара внутрішніх справ Кобулову. У секретному повідомленні 1939 р. сказано, що на території міського відділу НКВД, яку передають місцевому заводу «Комунар», у вигрібну яму весною 1938 р. за розпорядженням начальника міськвідділу скинуто 110 трупів розстріляних НКВД людей. Начальник Запорізького облуправління повідомив до Москви, що він наказав залити яму 2,5-метровим шаром бетону.

З метою приховування правди в радянські часи широко користувались дезінформацією, цинічною брехнею.

Так, у червні 1969 року Першому секретареві ЦК Компартії України П. Шелесту та Голові КГБ СРСР Юрію Андропову повідомили про місця поховань жертв репресій у Харкові. Місцеве керівництво просило дозволу на поширення інформації про розстріли фашистськими окупантами своїх дезертирів, а також небезпечних інфекційних хворих на тиф, холеру, сифіліс. Тим самим обґрунтовувалася необхідність засипати ці місця хлоркою і нікого не допускати.

Биківня є лише одним із багатьох місць поховань жертв масових політичних репресій. Биківнянський архіпелаг розкинувся по всій Україні.

28 лютого 1989 р. Голова КГБ УРСР М. Голушко направив Першому секретареві ЦК Компартії України В. Щербицькому секретного листа, в якому було перераховано виявлені місця поховань заарештованих і розстріляних громадян.

Бердичів - у районі єврейського цвинтаря;

Вінниця - парк культури і відпочинку, колишній міський цвинтар, сад по вулиці Підлісній;

Дніпропетровськ - 9-й кілометр по Запорізькому шосе;

Донецьк - в районі шахти № 11 Кіровського району;

Івано-Франківськ - урочище «Дем'янів Лаз»;

Кам'янець-Подільський - російсько-фільварочний цвинтар та поблизу села Кам'янка;

Луганськ - окраїна міста, урочище «Суча Балка»;

Одеса - другий християнський цвинтар;

Полтава - в районі піщаного кар'єру поблизу села Макухівка, урочище «Триби»;

Суми - центральне міське кладовище;

Умань - братська могила;

Харків - лісопаркова зона;

Хмельницький - на одному з об'єктів колишнього обласного управління НКВД, де наприкінці 1960-х років було побудовано Центральний універмаг;

Черкаси - старий єврейський цвинтар по вулиці Т. Шевченка;

Чернігів - лісний масив в районі села Холявіно.

До пошуків документів, які б розкрили таємницю Биківні, активно долучились співробітники Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Ними вивчались розстрільні списки, укладені «двійкою» НКВД СРСР, «трійкою» при Київському обласному управлінні НКВД, а також акти про виконання вироків.

Опрацьовані співробітниками ГДА СБУ протоколи «двійки» вказують на те, що за її рішенням у 1937-1938 рр. репресовано 10427 осіб, з них позбавлено волі 2394 особи, піддано ВМП - 8033 особи, з яких 5751 особа розстріляна у Києві, 57 - у Білій Церкві, 361 - у Черкасах, 404 - в Умані, 50 - у Харкові, 39 - у Дніпропетровську, 14 - у Донецьку, 17 - у Чернігові, 102 - у Вінниці, 14 - у Одесі, 66 - у Кам'янці-Подільському, 323 - у Житомирі, 10 - у Полтаві.

Згідно з протоколами «трійки» при Київському облуправлінні НКВД, цим позасудовим органом було розглянуто 8206 справ, за якими репресовано 13766 осіб, з них 488 осіб було позбавлено волі, а решту розстріляно: 7915 у Києві, 798 - у Черкасах, 743 - в Умані, 100 - у Білій Церкві.

Окремо приймались рішення про вироки також Військовою колегією Верховного суду СРСР і Військовими трибуналами. За протоколами їхніх вироків встановлено прізвища 525 розстріляних у Києві осіб.

Розстріли й масові безіменні поховання відбувалися в 1937 - 1941 роках у Білій Церкві, Маріуполі Донецької області, Ніжині Чернігівської області, Золочеві й Стриї Львівської області, Чорткові, Бережанах, Кременці Тернопільської області.

У Биківнянському лісі знайшли останній притулок письменники Яків Савченко, Микола Борисов, Михайло Мороз, Анатолій Патяк, поети Михайло Семенко й Микола Скуба, художник, фундатор Академії мистецтв, професор Київського художнього інституту Михайло Бойчук, директор драматичного театру імені Івана Франка Кирило Гетьман, композитор Валер'ян Михальчук, наукові співробітники інституту літератури ім. Т. Шевченка Юрій Йосипчук і Гнат Пронь, науковий співробітник інституту історії Академії наук УРСР Трохим Скубицький, член Президії Академії наук УРСР, директор інституту економіки Олександр Асаткін, директор наукової бібліотеки Академії наук УРСР Василь Іванушкін, викладачі кафедри української мови і літератури Київського педагогічного інституту професор Олексій Синявський та доцент Олексій Бондаренко, директор цього ж інституту Юрій Коновальчук, директор Київського медичного інституту Сергій Сапронов, професор, хірург Олександр Панченко, брат народного письменника Білорусі Янки Бриля - Володимир Бриль та тисячі інших жертв комуністичного терору.

Загалом на сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками ГДА СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи, вироки яким винесено в Києві і які поховані в Биківні. Частину прізвищ із цього списку, про яких уже зібрано найповніші дані, оприлюднено через Інформаційно-довідковий зал ГДА СБ України, а також в мережі Інтернет.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ