photo-contactus Незадовго до Нового року, як повідомляє офіційна інтернет-сторінка Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова, «відбулося на перший погляд традиційне засідання Вченої ради» – вручення «академічних мантій та дипломів почесних професорів друзям Драгоманівської родини». Цими друзями стали: директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, академік Микола Жулинський; поет, Герой України Дмитро Павличко; дійсний член Національної академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України Нелі Ничкало.

По правді кажучи, моєму здивуванню не було меж, адже восени 2011 року ректор цього закладу, «доктор філософських наук, професор, академік НАПН України» В.Андрущенко підписав експертний висновок від 7 жовтня 2011 року на підтримку законопроекту С.Ківалова та В.Колесніченка «Про засади державної мовної політики». При цьому студенти університету запідозрили керівництво навчального закладу в підробленні підпису ректора.

Але це, якщо доречно висловитися так, лише «квіточки». За два тижні до схвалення шкідливого антиконституційного законопроекту, 20 вересня 2011 року, В.Андрущенко «обкрутив дільце», присвоївши звання почесного професора видатній поетесі Ліні Костенко. Мабуть, він вважав, що на вагах його сумління поетеса зрівноважить «засади державної мовної політики» і можна буде ніби з чистою совістю підтримати регіоналів у їхній боротьбі проти української мови. І ні публічний розголос, ані відкрите звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса до ректора з проханням переглянути рішення про підтримку законопроекту «Про засади державної мовної політики» (а звернення підписала низка відомих осіб – науковців, громадських діячів) не привели В.Андрущенка «до тями». Свій підпис він не відкликав, але робив усе, щоб уникнути будь-яких публічних відповідей і розмов на цю тему.

В липні 2012 року активісти кампанії «Помста за розкол країни» роздали тисячі листівок абітурієнтам НПУ ім. М.Драгоманова та їхнім батькам, нагадавши про фігуранта списку «розкольників», ректора В.Андрущенка та його роль у підтримці скандального законопроекту.

І от, мабуть, вирішивши, що ту сумнівну з погляду репутації «оборудку» забуто, ректор знову зайнявся комплектацією «Драгоманівської родини». Якщо до пані Ничкало запитань майже немає: вона, як і ректор, а також ще один «підписант» експертного висновку на підтримку законопроекту С.Ківалова та В.Колесніченка, доктор філологічних наук Любов Мацько – з «родини» дійсних членів НАПН, й оглядається на міністра-«українолюба» Д.Табачника, то крок М.Жулинського і Д.Павличка до кінця незрозумілий. Адже згода стати почесними професорами в непочесного ректора несе для них відчутні репутаційні втрати, якщо публічно не відмовитися від цих звань. Бо не може бути так у чесному товаристві: тут ми мову захищаємо, а там тиснемо руку кон’юнктурникові і шахраєві, який своїми діями посприяв новітній русифікації.

Прийде час, і треба буде ставити питання про відповідність займаним посадам тих ректорів, які своїми підписами дали «зелене світло» розкольницькому документу. В Києві таке вчинив, крім В.Андрущенка, ректор Київського національного лінгвістичного університету, п’ятий номер списку партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» Роман Васько. До речі, він не вважає Україну моноетнічною (аж 110 національностей тут мешкає) і не довіряє Всеукраїнському переписові населення 2001 року. Йому більше підходить попередній перепис 1989 року, хоча кожен, хто застав той перепис, пригадує, як маніпулювали тоді (навіть у Києві) мовним питанням. Тому кожен притомний громадянин, навпаки, не може довіряти саме останньому радянському переписові.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ